БОЙОВА НІЧИЯ
У суботу вирішили порибалити увечері, сподіваючись, що після сонячного теплого дня зможемо вполювати підлящика чи плоскирку на нашому улюбленому місці лову - на вулиці Набережно-Рибальській. Останнім часом, з приходом осені, рибалок тут стало дещо менше, але гав все одно не слід ловити, адже місце можуть зайняти любителі лову поплавцевою вудкою або спінінгісти. Тому десь о 15 год. були вже на місці. Кілька закормочних закидів і фідери в повній бойовій готовності очікують на покльовку, а разом з ними і я з дружиною. Я намагався робити дальні закидання під основне русло, адже туди течією виноситься всілякий корм, а тому повинне бути скупчення різноманітної риби, дружина ж обловлювала вхід у яму. Але сонечко ще гарно припікало, а тому рибка клювала досить мляво. Спочатку я підняв пару плоскирок, дружина відповіла синцем і плоскиркою, потрапили на гачок і кілька мізерних йоршиків, які після нескладної операції по видаленню гачка, були відпущені у рідну стихію.
А далі як у знаменитому віршику: "У меня зазвонил телефон..." З єдиною різницею, що задзвонив він у дружини. Дочка з внуками вирішили трохи на природі відпочити. Через хвилин 40 риболовля перетворилася на пікнік. Діти освоювали перші уроки фідеру від дідуся, а потім - будівлю з якої ми рибу ловимо. Прямо майбутні скелелази. Від гріха подалі швиденько зробив їм пристрої для лову живців: на волосінь з одного боку надів грузило і повідок з гачком, з другого - петлю на палець, надів опариш. Ловіть. Й трьох бичечків витягли - достойна зміна росте.
За розмовами про життя-буття і не тільки непомітно пролетіло кілька годин. А тому зять скомандував збиратися. ми ж вирішили перевірити наживки, бо за балаканиною вудлища не підіймали. Виявилося, що деякий опариш обсмоктаний, а червоних хробачків взагалі жодного не залишилося. Цього дня риба віддавала перевагу черв'ячкам.
Дружина, звісно ж, пішла проводжати дітвору, а я залишився з п'ятьма фідерами. Спочатку різко клюнуло у мене. Підсікаю, відчуваю щось гарненьке сидить. Але можливо зілля, бо воду дали й всілякої водяної рослинності чимало несе. Та ні - супротив відчувається - риба. Буквально за метри два від пірса трохи послабив натяжку, щоб взяти підсак й чудовий підлящик грамів на 800, зробивши кульбіт біля самої поверхні води, мабуть, порвавши губу - зник в товщі води. Моєму розчаруванню не було меж. Повернулася дружина і майже відразу й вона пережила мої почуття - гарний підлящик зірвався буквально за півметра від підсаку.
Сутеніло. Швиденько на дзвіночки поставили світлячки. Оновили наживку й у бій. Перший трофейний підлящ взяв вже в повних сутінках. Потягнув на майже 700 грам, дружина відповіла прекрасним екземпляром на майже 500 грам. Клювало і у сусідів, бо дзеленчання дзвоників чути було справа і зліва від нас. Далі більш-менш стабільно брала найрізноманітніша риба: підлящики, плітки, плоскирки, два носарі, синці. На годинник глянули, коли до настання нової доби залишалося 20 хвилин. Треба додому.
Вдома порахували рибу, 26 екземплярів, нині бойова нічия, загальна вага трохи більше 3 кг. Для лову з берега в межах міста - це достойний результат.
